12 грудня вихователь Гуменюк О.О. у 4 класі провела „Подорож до країни ввічливості та доброти"
Мета: показати переваги доброти, щирості над хитрістю, жадібністю; розвивати вміння ділитися з іншими; вправляти у ввічливому спілкуванні з дорослими, однолітками в різних життєвих ситуаціях (знайомство, вітання, прощання, вибачення); виховувати кращі людські якості: доброту, милосердя, небайдужість до чужої біди, розуміння й повагу до інших, допомогу та турботу про них.
ХІД ЗАХОДУ
Учитель.
— Шановні гості, любі малята! Щиро вітаємо вас на нашому святі і запрошуємо у незвичайну подорож, під час якої ми вчитимемося ввічливості. Шлях буде нелегкий — долаючи його, необхідно підтримувати одне одного, бути дружними, добрими, вихованими! Хай вам щастить!
Увага! Увага! Вирушає потяг до країни Ввічливості. Просимо всіх пасажирів зайняти свої місця. Отже, вирушаємо...
І. Зупинка « Чарівна»
«Доброго ранку» - мовлю за звичаєм.
«Доброго ранку» - кожному зичу я .
«Доброго дня вам!» - людям бажаю.
«Вечором добрим !» - стрічних вітаю.
І посміхаються у відповідь люди,
Добрі слова ж бо для кожного любі!
«Будь ласка», «Спасибі», і «Будьте здорові» -
Слова необхідні і корисні в мові.
Приємно чути і в школі , і вдома
Від мами, учителя й просто знайомих.
Тож раджу частіше їх , діти , вживайте.
Даруйте сміливіше радісний настрій.
І кожен свій день, як завжди, починайте
Зі слів: «Добрий день», «Вітаю» і «Здрастуй»
Учитель.
- Не привітатися, або не відповісти на привітання в усі часи в усіх народів вважалося невихованістю і неповагою.
— А давайте порахуємо, зі скількома людьми ми зустрічаємося щодня?
Дома ви спілкуєтеся з мамою, татом, дідусем, бабусею, сестричкою, братиком; у школі — з учителями, однокласниками; в магазині — з продавцями; на вулиці — з перехожими, з незнайомими людьми.
З одними ми тільки вітаємося, з іншими — розмовляємо, деяким ставимо запитання, до декого самі звертаємося з проханням.
Поведінка однієї людини, привітно чи грубо сказане слово, нерідко залишають в душі іншої людини слід на весь день. Часто гарний настрій залежить від того, чи поставилися до людини уважно, привітно, доброзичливо.
- Тільки сонечко зійде,
У вікно загляне світанок,
Ми підійдем до вікна
Й скажем: «Добрий ранок!»
- Якщо когось штовхнув,
Треба «вибачте» сказати,
А щоб хтось тебе почув,
То «будь ласка» проспівати.
3.Треба дякувати всім,
Хто тобі допомагає,
Ну, а зараз ми усім
«Прощавайте» помахаєм.
4.Як багато чарівних слів
Треба всім почути,
Щоб кожен зумів
Ввічливим бути.
5. «Будь ласка!», «спасибі» і «будьте здорові» —
Слова необхідні й корисні у мові.
Приємно їх чути і в школі, і вдома
Від мами, від вчителя й просто знайомих.
6. Тож радьмо: частіше їх, друзі, вживайте,
Даруйте сміливіше радісний настрій.
І кожен свій день, як завжди, починайте
Із слів: «Добрий ранок!»,
«Вітаю» і «Здраствуй».
7. Усміхнися сонечку: «Здрастуй золоте»,
Усміхнися квіточці – хай вона цвіте!
Усміхнися дощику: «Лийся, мов з відра»,
Дітям усміхнися, побажай добра.
Учитель.
— Дякуємо діткам, які нагадали нам слова ввічливості.
ІІ. Зупинка «Знавці ввічливих слів»
Читання оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «Здрастуйте!»
Учитель.
Лісовою стежкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути , як десь далеко стукотить дятел та лісовий струмочок дзюрчить у лісовій гущині.
Аж тут син побачив : назустріч їм іде бабуся з ціпком.
- Тату, куди вона йде? – питає син.
- Зустрічати або проводжати,каже батько й усміхається. – Ось я ми зустрінемось з нею , ти скажи їй одне – однісіньке слово: «Здрастуйте!».
- Навіщо ж їй казати це слово ? – дивується син – Вона ж нам незнайома
- А ось зустрінемось,скажемо їй це слово, тоді й побачиш навіщо. Побачиш, що станеться.
Ось і бабуся.
- Здрастуйте! - каже син.
- Здрастуйте! - каже батько.
- Здрастуйте! - каже бабуся й усміхається.
І хлопчик тоді здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттям дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло.. В кущах заспівали пташки – раніше їх не було чути. На душі у хлопчика стало легко – легко.
- А чому це так? – питається син.
- Бо ми сказали людині : «Здрастуйте!».
Учитель.
- Що ж таке ввічливість?
Ввічливість – вміння поводитись так, щоб іншим було приємно з тобою. Будьте завжди привітними, вітайтесь при зустрічі, дякуйте за допомогу, прощайтеся.
- -А зараз оголошується конкурс знавців ввічливих слів.
Під час звучання музики ви передаєте кеглю. Якщо музика не звучить, то той, у кого в руках опинилася кегля, називає «ввічливе слово».
ІІІ. Зупинка «Артистична»
Інсценізація «Ввічливість» (О. Михайлової)
Автор. Один хлопчик уважав, що він вихований, тому що знає всі ввічливі слова. Упродовж дня від нього тільки й чули: «Вибачте, будь ласка, дякую».
Мама. Синку, це ти розбив квітковий горщик?
Син. Так, мамочко! Я ще в землю ногами наступив, і тепер весь килим забруднив. Вибач, будь ласка!
Бабуся. Хто кішку зачинив у ванній кімнаті?
С и н. Це я, бабусенько! А справді вона голосно кричить? Якщо тобі хочеться, будь ласка, випусти її.
Тато. Ой, що ж це сталося зі стільцем?
Син. Вибач, милий татусю. Я клей на ньому розлив, а ти сів і приклеївся. Ти, любий, коли сідаєш, завжди дивися куди. Принести тобі інші штани? Мені зовсім не важко. А хочеш, я пляму ножицями виріжу? Дозволь, будь ласка.
А в т о р. І хоч цілий день від нього тільки й чути: «Вибачте, будь ласка, спасибі», надвечір його все ж таки поставили в куток.
Учитель.
- Діти, як ви надаєте, чому хлопчика поставили в куток?
«Неприємності від чемності»
Обіцяв Пилип матусі:
- Ось за чемність я візьмуся!
До усіх вітатимусь..
Пилип виходить з хати,
Як же чемність показати?
Сторож ніч сторожував,
Сторож вранці задрімав.
Наш Пилип – гуп – гуп ! У ганок:
- Агов дядьку , добрий ранок !
Дядько не вітається, він з просоння лається.
Наздогнав Пилип Фросину,
Смик за косу, за хустину:
- Здоровкаюся ж двічі я,
Ти чого не ввічлива? –
Не чуть вітання Фросі,
Вона нечемна досі.
Стоїть вожата біля вікна,
Складає купу книг вона.
Пилип набіг на ноги:
- Посуньтеся з дороги!
Світ мені не заступайте,
Я ж кажу «здрастуйте».
Розгнівалась вожата:
- Старших треба поважати!
Пилип вожату за рукав:
- Та я ж вам «здрастуйте» гукав,
Хіба вам не приємно,
Що я вітаюсь чемно?
Пилип у класі вдруге:
- Добридень кажу другу.
Той напихає рота , вітатись неохота.
Пилип гукнув - Нечема!
Чи був Пилипко чемним?
Учитель.
- Чому дорослі були хлопчиком незадоволені?
- Як слід будо поводитись Пилипкові?
- Чи вмів Пилипко вітатися?
ІV. Зупинка «Правила ввічливості»
Учитель.
— А зараз ми з вами вчитимемося спілкуватися.
М а л ь в і н а. Доброго дня вам, друзі!
Б у р а т і н о (бурмоче під ніс). Добрий день.
М а л ь в і н а. Буратіно, так не можна вітатися. Чому ти такий невеселий?
Буратіно. Невеселий і все. А що тобі за діло?
М а л ь в і н а. Скажи, будь ласка, чому ти так мені відповідаєш?
Буратіно. А що я такого сказав?
М а л ь в і н а. Нічого особливого, але ти говориш таким тоном, що навіть неприємно з тобою розмовляти.
Буратіно. Може, я інколи й розмовляю трохи голосно й вередливо, але ж я справжній товариш, люблю всіх веселити. Тільки дехто не розуміє жартів. Ось, наприклад, іду вчора і бачу, що П'єро посковзнувся і як гепнеться на землю. Я, звісно, засміявся і кажу: «Ну, як приземлився?» А він образився і пішов геть. А що я такого сказав?
М а л ь в і н а. А що б зробили виховані діти? (Запитання до учнів у залі.)
Правила ввічливості
- До дорослих і незнайомих звертайся на «Ви».
- Під час розмови з дорослим стань рівно при цьому не підпирай стінку, не тримай руки в кишені.
- Якщо поблизу тебе хтось упустив щось, поспіши підняти і подати.
- Поступайся дорогою старшим і молодшим, дівчаткам, завжди пропускай їх вперед.
- Не насміхайся над незграбністю, необачністю, вадами інших.
- Поважай думку товаришів.
- У взаєминах з однокласниками не хвалися.
- Якщо до кімнати, де ти сидиш, зайшов дорослий, підведись і не сідай, поки він не піде.
- Не турбуй дрібницями зайняту роботою людину.
V. Зупинка «Конкурс знавців прислів'їв»
- Шабля ранить голову, а слово душу, (серце).
- Лагідне слово і залізні замки (відмикає).
- Вітер руйнує гори, а зле слово (дружбу).
- Добре слово дім будує, а зле (руйнує).
- Погане слово краще (проковтнути).
- Слово — не горобець, вилетить — (не спіймаєш).
- Ввічливість — це уміння поводитися так, щоб іншим було приємно з (тобою).
- Сварка до добра не (доводить)
- Принижуючи інших, принижуєшся (сам)
«Гостре словечко ранить сердечко»
З'являється Пеппі Довга Панчоха.
Я дуже ввічлива і тихенька дівчинка!
Тільки не знаю, чого це на мене так сердяться в школі?
Та ж я не чіпаю нікого ніколи,
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,
А з цього виходить одне тільки лихо!
Оце я сказала — така в мене звичка —
Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.
Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,
Та ще й черевики на човники схожі.
Що в Тані волосся нечесане досі,
Що очі в Мар'янки маленькі та косі.
Я ж правду кажу їм. І що тут такого?
Та я ж не чіпаю ніколи нікого.
Сиджу собі тихо і в школі і вдома,
І чом вони сердяться всі, невідомо?
Учитель.
- Так чому ж розсердилися всі дівчатка? (Пеппі ображала всіх гострим слівцем. «Гостре словечко ранить сердечко».)
- Давайте допоможемо Пеппі знову подружитися з дівчатками.
Мир-миром, пироги з сиром,
Вареники з маслом,
Ми дружечки красні,
Тобі яблучко, мені грушечка,
Не сварімося, моя душечко!
VІ. Зупинка «Ігрова »
Учитель.
— Вам потрібно плескати в долоні, якщо... ви згодні, мовчати і тихо по
водитися, якщо... ні.
• Прибери мерщій в кімнаті
Й чистим, вмитим за сніданком
Привітайся до матусі:
— Рідна, з добрим ранком! (Так)
• Потім радісним, привітним
Поспішай до трав, до квітів.
А щоб день пройшов не марно —
З усіма поводься гарно! (Так)
• У дівчаток гарні кіски,
Але надто вже малі.
А щоб більше виростали,
Ми їх тягнем до землі. (Ні)
• Без запрошення йди в гості,
Не вітайся там ні з ким.
І нізащо слів «будь ласка»
І «пробачте» не кажи! (Ні)
• Друг в біді не лишить,
Щирим словом втішить —
От такий він незрадливий,
Справжній друг. (Так)
Коли хтось відпочиває. (Ні)
Якщо цього ніхто не бачить. (Ні)
Учитель.
— Добрі, щирі, ввічливі люди – це веселі люди, які вміють жартувати, при цьому нікого не ображаючи.
1.- Мені сьогодні неймовірно пощастило, - каже Вовочка.
- Як саме?
-Учителька хотіла поставити мене в куток, але всі кути були зайняті.
2.- Сашко, ти чому вчора не був у школі?
- А я подарунок вчительці зробив.
- Який подарунок? - А в неї вчора було день народження. Ось я і вирішив – нехай відпочине без мене.
- - Учора так боліли зуби, всю ніч безупинно,
З того болю, мов скажений дерся я на стіну.
Коли ти й цієї ночі лізтимеш на стіну,
Щоб полегшало тобі принеси … драбину
- - Чому це ти подряпаний? –
Юрко Тимка пита
Тимко йому відказує:
Та я ж купав кота!
А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого.
Еге, ти ж не викручував
І не сушив його
Учитель.
Пропоную веселі задачі від Г Остера
- Діма 10 разів смикнув за кіску Машу, 5 разів – Сашу, 4 рази Аліну, і 1 раз помилково Людмилу Юріївну. Скільки разів Діма смикав за коси і що йому за це буде?
- Повертаючись додому з школи Артем штовхнув 9 дівчаток, підставив ніжку 11 дітям. Половина скривджених дітей заплакала, а інші діти погналися за Артемом і надавали йому по шиї. Скільки разів Артем одержав по шиї?
Гра «Семафор учинків»(Червоний колір—забороняє, зелений — так потрібно робити.)
— Вибачте, будь ласка, я штовхнула вас ненавмисно,— каже дівчинка в автобусі. (Зелений)
— Дайте мені хлібину,— каже хлопець у магазині. (Червоний)
— Покличте до телефону Маринку. (Червоний)
— Я трохи порвала книжку, підклейте її самі,— сказала дівчинка
бібліотекареві. (Червоний)
— Люба бабусю! Я із задоволенням тобі допоможу. (Зелений)
VІІ. Зупинка «Підсумкова»
На сцені з'являється королева Чистоти.
- Добрий день, шановні! Я, королева Чистоти, хочу поставити кілька запитань, а ви повинні відповісти «так» чи «ні».
- Перед їжею мию руки? (Так)
- Уранці я не вмиваюся. (Ні)
- Мої черевики чистить мама. (Ні)
- Завжди обгортаю підручники. (Так)
- Постійно відриваю ґудзики. (Ні)
- Завжди забуваю чистити зуби. (Ні)
- Човгаю ногами. (Ні)
Учитель.
- Молодці! Ви були уважними!
А чи немає у вашому класі портфеля, схожого на такий?
Нумо, гляньмо, що у ньому,
Поки йде завзята гра,
Бо ж портфель — усім відомо —
Є обличчя школяра!
Ось — книжки, та що це з ними?
Чом вони у плямах синіх,
Пошматовані, брудні?
Страшно глянути на них!
Подивіться на сторінку —
Не сторінка, а «картинка»,
Помальована така!
А обкладинка — ну горе! —
Ніби справді побувала
В людожерових руках.
Учитель.
- Що можна сказати про власника такого портфеля?
(Неохайний, не береже майно)
- Наші діти охайні, самі доглядають за своєю зовнішністю.
Королева Чистоти. Завжди будьте охайними, стежте за чистотою.
А тепер ми проведемо справжнісінький екзамен для вихованих дітей. (Квитки — на столі.)
- У школі необхідно вітатися тільки зі своєю вчителькою чи з усіма працівниками? (З усіма, спокійним тоном, злегка кивнувши головою)
- Хто вітається першим, якщо зустрілися хлопець і дівчина? {Хлопець)
- Ти йдеш із товаришем вулицею. Він привітався з незнайомою тобі людиною, зупинився. Чи необхідно тобі вітатися? (Так)
- Ти зустрівся в дверях із Марійкою. Що робитимеш? (Поступлюся дорогою і скажу: «Проходь, будь ласка».)
- Якщо ти їсти вже не в силі, то скажеш мамі що? (Спасибі)
- Розтопить серце всякого сердечне слово... (дякую).
- Ви йшли по коридору і випадково когось штовхнули. (Вибачусь, можливо допоможу підвестися.)
- Тобі необхідно щось сказати вчительці, а в цей час вона розмовляє з іншою вчителькою? (Вибачте, будь ласка, дозвольте звернутись.)
- Зазеленіє старий пень , коли почує…(добрий день)
- Коли згасає сонце і день ляга на плечі,
Серед знайомих голосів ми чуєм (добрий вечір)
- Розтане навіть крига від слова теплого(спасибі)
- Коли мене сварять, я намагаюсь
Зажди сказати чемно (вибачте)
- Щоб зустрітись в годину призначену,
Кажу щиро завжди (до побачення).
- Як ти вчиниш, коли у вас із другом один велосипед на двох, а вам хочеться обом покататися? (Кататимемося по черзі.
Учитель.
— Молодці! Всі добре засвоїли азбуку ввічливості, і я сподіваюся, що ви не забудете завжди дотримуватися її правил.
VІІІ. Зупинка «Ввічливість»
Побажання дівчаткам від хлопчиків
- Чесно кажучи, на ввічливу, охайну дівчинку і подивитися приємно! Такі дівчата трохи схожі на казкових принцес.
- Вони ніколи не кричать, не сперечаються, не сваряться, не вимовляють грубих слів.
- Увічлива, добра дівчинка — справжня господиня в домі.
- Вона не допустить, щоб на книжкових полицях або на столі залишався пил.
- Вона охоче вимиє посуд після сніданку чи обіду.
- Підмете підлогу, помиє квіти.
• Вона весела і привітна зі своїми друзями і близькими.
Побажання хлопчикам від дівчат
- Гарному хлопчикові хочеться бути схожим на казкового лицаря або принца.
- У ввічливого хлопця завжди багато друзів.
- Він не забуває вітатися.
- Він ніколи не сяде за стіл, доки за цим столом не займуть місце дівчатка.
- Увічливий хлопчик обов'язково допоможе дівчинці зняти пальто.
- Подати черевики мамі чи бабусі.
- І звісно, лицар ніколи не ображатиме дівчаток!
- Хлопчики, будьте лицарями!
Учитель.
— Спливає нас, наближається до за вершення наша подорож. Сьогодні ми
вчилися бути вихованими. Не забувайте про цю незвичайну науку.
Ось і закінчилось наше свято,
Залишивши теплий слід в душі.
На все добре, хлопці і дівчата,
Хай у всьому завжди вам щастить,
Підкоряє хай люб’язність ваша,
Ввічливість не тільки під час свят,
Щоб здивовано казали навіть старші:
«Як багато чемних тут малят»
7. Усміхнися сонечку: «Здрастуй золоте»,
Усміхнися квіточці – хай вона цвіте!
Усміхнися дощику: «Лийся, мов з відра»,
Дітям усміхнися, побажай добра.
«Будь ласка», «Спасибі», і «Будьте здорові» -
Слова необхідні і корисні в мові.
Приємно чути і в школі , і вдома
Від мами, учителя й просто знайомих.
Тож раджу частіше їх , діти , вживайте.
Даруйте сміливіше радісний настрій.
І кожен свій день, як завжди, починайте
Зі слів: «Добрий день», «Вітаю» і «Здрастуй»
Обіцяв Пилип матусі:
- Ось за чемність я візьмуся!
До усіх вітатимусь..
Пилип виходить з хати,
Як же чемність показати?
Сторож ніч сторожував,
Сторож вранці задрімав.
Наш Пилип – гуп – гуп ! У ганок:
- Агов дядьку , добрий ранок !
Дядько не вітається, він з просоння лається.
Наздогнав Пилип Фросину,
Смик за косу, за хустину:
- Здоровкаюся ж двічі я,
Ти чого не ввічлива? –
Не чуть вітання Фросі,
Вона нечемна досі.
Стоїть вожата біля вікна,
Складає купу книг вона.
Пилип набіг на ноги:
- Посуньтеся з дороги!
Світ мені не заступайте,
Я ж кажу «здрастуйте».
Розгнівалась вожата:
- Старших треба поважати! - Добридень кажу другу
Пилип вожату за рукав: Той напихає рота , вітатись неохота.
- Та я ж вам «здрастуйте» гукав, Пилип гукнув - Нечема!
Хіба вам не приємно, Чи був Пилипко чемним?
Що я вітаюсь чемно? Пилип у класі вдруге:
| 
Головна 
